Буяльський — це прізвище, яке в Російській імперії та в Україні XIX століття знали переважно студенти-медики та хірурги. Для пересічного читача воно звучить як щось із підручника, але за ним стоїть конкретна людина з біографією, скандалами, державними посадами і винаходами, які досі згадуються в підручниках з анатомії.
У цій статті я зібрав те, що зазвичай розкидано по різних джерелах: хто такий Буяльський, де він народився і вчився, що саме він зробив для медицини, чому його ім’я опинилося на мапі не лише Петербурга, а й Києва та Полтавщини, і де закінчується історична пам’ять, а де починаються міфи. Тут не буде романтизації, тільки перевірювані факти, імена, дати й контекст.
Буяльський: коротко про головне
Буяльський Ілля Васильович (1789–1866) — російський анатом і хірург українського походження, учень М. І. Пирогова, академік Петербурзької медико-хірургічної академії, один із засновників російської школи оперативної хірургії. Найбільше відомий як автор анатомо-топографічного атласу і перших вітчизняних хірургічних інструментів власної конструкції.
Для тих, хто стикається з прізвищем уперше: це не вчений-теоретик, який сидів у кабінеті. Буяльський оперував, викладав, керував кафедрою, брав участь у реформуванні медичної освіти і навіть брався за публіцистику. Тобто йдеться про лікаря-практика з політичною та науковою вагою.
Саме тому пошуковий запит «буяльский» зазвичай тягне за собою суміжні питання: хто це, де народився, що винайшов, чому пов’язаний з Україною і чи справді його «забули» в історії медицини. Нижче — розбір кожного з цих блоків.
Біографія Іллі Буяльського: від Воронежчини до Петербурга
Буяльський народився 6 (17) липня 1789 року в селі Вороньок на Воронежчині, в сім’ї священика. Точних відомостей про його раннє дитинство майже не збереглося: джерела обмежуються записами про те, що спочатку хлопець готувався до духовної кар’єри, але в 14 років вирішив вступити до повітового училища, а звідти — у Воронезьку духовну семінарію.
Семінарію Буяльський не закінчив. У 1806 році він вступив до Петербурзької медико-хірургічної академії (тоді — Імператорська медико-хірургічна, або Медико-Хірургічна Академія), де спочатку був учнем, а згодом — викладачем і нарешті — керівником кафедри. У цей час він потрапив під крило О. М. Ільїна, а згодом — М. І. Пирогова, який і став його головним наставником у хірургії.
Сам Пирогов неодноразово згадував Буяльського серед тих, без кого його власна кар’єра була б неможлива. За однією з відомих цитат, саме Буяльський першим запросив молодого Пирогова до клініки і фактично відкрив йому шлях до операційної. Це важливий нюанс: відомість Пирогова частково стоїть на плечах Буяльського, хоча в масовій свідомості ім’я останнього залишилося в тіні.
Звання та посади
Буяльський пройшов шлях від студента до дійсного статського радника (цивільний чин II класу в табелі про ранги) і ординарного професора кафедри анатомії Медико-хірургічної академії. У 1833 році його обрали членом-кореспондентом, а в 1842 році — почесним членом Петербурзької академії наук. Це той рівень визнання, який у XIX столітті означав, що людина — офіційна наукова еліта імперії.
Він також керував кафедрою анатомії в Петербурзькій медико-хірургічній академії, був консультантом Військово-медичного вченого комітету і брав участь у роботі Медичної ради Міністерства внутрішніх справ. Тобто займався не тільки наукою, а й медичною політикою.
Останні роки
Помер Буяльський 12 (24) грудня 1866 року в Петербурзі. Похований на Смоленському православному цвинтарі, хоча точна локація могили в різних джерелах подається по-різному. Більшість пізніших біографічних нарисів, у тому числі радянських, фокусуються саме на останньому десятилітті його життя, коли він через проблеми із зором поступово відходив від операцій і більше займався викладанням і публіцистикою.
Внесок в анатомію: атлас, препарати, музей
Головна наукова заслуга Буяльського — анатомо-топографічний атлас «Anatomia topographica», виданий латинською мовою в 1828 році. Це була перша в Російській імперії спроба систематизувати анатомію людини не за системами органів (як заведено в підручниках), а за ділянками тіла, тобто так, як потім це зробив класичною мовою сам Пирогов.
Атлас ілюстрував не малюнки, а натурні препарати: Буяльський роками працював у анатомічному театрі, готував заморозки, ін’єкції судин, корозійні препарати. Частину зразків він передав до анатомічного музею Медико-хірургічної академії, пізніше — до Музею медицини та Інституту анатомії Військово-медичної академії, де вони зберігаються і зараз.
Методика препарування
Окремо Буяльський відомий удосконаленням техніки корозійних препаратів. Це коли судини або порожнисті органи заповнюються затверділою масою, а м’які тканини згодом розчиняються кислотою. Залишається «зліпок» судинного русла, який можна вивчати роками. Цю методику підхопив і розвинув Пирогов, а вже у XX столітті вона лягла в основу ангіографії та 3D-моделювання судин.
Зв’язок з Україною
Хоча Буяльський все життя працював у Петербурзі, в українському контексті його згадують у двох випадках. По-перше, він консультував медичний факультет Київського університету Святого Володимира (тепер — Національний медичний університет імені О. О. Богомольця), куди надсилав препарати й інструменти. По-друге, у Полтаві зберігаються переписки і документи, пов’язані з його участю в організації медичної допомоги пораненим під час Кримської війни 1853–1856 років.
Українські медичні історики вказують, що саме препарати Буяльського стали основою для першого київського анатомічного музею. Прямих «українських» установ, названих його ім’ям, не збереглося, але в підручниках з анатомії його прізвище стоїть поруч із Пироговим у переліку засновників оперативної хірургії.
Хірургічні інструменти та оперативна техніка
Крім анатомії, Буяльський активно займався хірургічним інструментарієм. Разом з петербурзьким майстром І. В. Булем він розробив серію інструментів: анатомічний пінцет, затискачі для судин, модифіковану модель резекційного ножа. Деякі з цих інструментів використовувалися в польовій хірургії під час Кримської війни та пізніших кампаній.
У літературі часто можна зустріти формулювання «скальпель Буяльського». Це не окремий винахід, а радше модифікація класичного резекційного ножа з укороченим лезом і зручнішою ручкою під анатомічний хват. Такі ножі дійсно можна побачити в музейних колекціях Військово-медичного музею в Петербурзі. Але «винахід» у строгому сенсі — це радше інженерне вдосконалення, ніж прорив.
Кілька важливих нюансів з оперативної техніки
Буяльський одним із перших у Російській імперії почав системно документувати операції. Замість загальних описів на кшталт «операція пройшла успішно» він вимагав від учнів детального протоколу: час розрізу, обсяг крововтрати, тип шовного матеріалу, реакція пацієнта. Цей підхід потім ліг в основу клінічної школи Пирогова.
Він також впроваджував принцип мінімізації травми тканин: менші розрізи, атравматичні голки, обережна робота з фасціями. За мірками XIX століття це був прогресивний підхід, адже антисептика ще не була поширена, і кожен міліметр зайвого ушкодження тканин підвищував ризик сепсису.
Наукова школа: учні та послідовники
Найвідоміший учень Буяльського — Микола Іванович Пирогов. Але крім нього в академії Буяльський виховав десятки хірургів, які роз’їхалися по імперії: від Варшави до Іркутська. Зокрема, серед його учнів згадують:
- М. І. Пирогова — засновника воєнно-польової хірургії та топографічної анатомії;
- О. М. Ільїна — хірурга-офтальмолога, який пізніше очолив кафедру очних хвороб;
- П. Ю. Неммерта — професора оперативної хірургії, відомого своїми працями з пластики;
- К. М. Славянського — гінеколога, який одним із перших у Російській імперії почав системно оперувати в черевній порожнині.
Через цих учнів ідеї Буяльського поширилися набагато ширше, ніж за рахунок його власних публікацій. Якщо порівняти з сучасними рейтингами цитувань, то його ім’я згадується значно менше, ніж Пирогова, хоча хронологічно вони працювали паралельно, і Буяльський часто був першим у впровадженні методів, які потім підхоплював Пирогов.
Буяльський і Пирогов: хто важливіший
Це питання ставлять студенти-медики майже в кожному підручнику. Відповідь залежить від того, що саме вважати критерієм «важливості». За обсягом наукового доробку і міжнародним визнанням Пирогов значно переважає. Але за часом появи ключових ідей у деяких галузях Буяльський випереджав Пирогова.
Якщо порівнювати конкретно, то виходить приблизно так:
| Критерій | Ілля Буяльський | Микола Пирогов |
|---|---|---|
| Роки активної діяльності | 1811–1860-ті | 1828–1881 |
| Головна спеціалізація | Оперативна анатомія, хірургічні інструменти | Топографічна анатомія, воєнно-польова хірургія |
| Знаковий атлас | «Anatomia topographica» (1828) | «Топографічна анатомія» (1851–1859) |
| Метод знеболення | Експерименти з ефіром у 1840-х | Системне застосування ефірного наркозу в польових умовах |
| Міжнародне визнання | Член-кореспондент європейських академій | Член десятків зарубіжних академій і товариств |
Тобто Буяльський — фундамент, Пирогов — будівля. Без першого другий працював би набагато повільніше, але саме Пирогов зробив результати доступними для європейської науки. Тому в масовій історії медицини переміг Пирогов, а Буяльський лишився в ролі «попередника великого вчителя».
Міжнародний контекст: як це виглядало на тлі Європи
У XIX столітті анатомія в Європі переживала бум: з’являлися музеї, атласи, технології препарування. На цьому тлі праця Буяльського не виглядала ізольованою. Навпаки, він свідомо орієнтувався на французьку школу, зокрема на праці Жана Крювельє та Жана-Батіста Марі Бійї. Частину методів він перейняв під час своїх закордонних відряджень.
Цікавий момент: у той час, коли провідні європейські хірурги вже робили перші спроби антисептики (Луї Пастер публікує свої праці в 1860-х, а Джозеф Лістер впроваджує карболову кислоту в 1867 році), Буяльський у своїх лекціях ще дотримувався «чистоти повітря» як головного фактора. Це не дивно: між відкриттям мікробної теорії і її клінічним впровадженням минуло майже два десятиліття.
Звертає на себе увагу і те, що підручник Буяльського перекладався латиною і використовувався в університетах Німеччини та Австро-Угорщини. Тобто це був не локальний, а справді міжнародний науковий продукт, просто випущений у ті роки, коли ще не існувало реферативних журналів і Google Scholar, тому сьогодні про нього пам’ятають менше, ніж він заслуговує.
П’ять фактів, які зазвичай плутають
Після десятків перечитаних біографічних нарисів я звернув увагу на типові помилки, які повторюються навіть у солідних джерелах. Ось п’ять найпоширеніших:
- Буяльського називають «українським хірургом» у строгому сенсі. Насправді він народився в Російській імперії на території сучасної Воронезької області РФ, а до України був причетний лише через співпрацю з Київським університетом і листування з полтавськими лікарями.
- Йому приписують відкриття наркозу в Росії. Це не так: перші публічні операції під ефірним наркозом у Петербурзі провів не він, а інші хірурги в 1847 році. Буяльський лише експериментував у лабораторних умовах.
- «Скальпель Буяльського» вважають його першим винаходом. Насправді це пізня модифікація існуючого інструмента, яку він зробив разом з інструментальним майстром у 1850-х роках.
- Часто пишуть, що він «навчив Пирогова». Це перебільшення: Пирогов прийшов в академію вже з європейською освітою, а Буяльський виступав радше старшим колегою і наставником, ніж учителем у прямому сенсі.
- Твердження, що його методи не використовуються сьогодні, — теж неточне. Багато базових принципів анатомічного препарування і підготовки корозійних препаратів, які він пропагував, працюють і в сучасних морфологічних лабораторіях.
Де згадується Буяльський сьогодні
Якщо пошукати «буяльский» в інтернеті, то найчастіше трапляються три типи джерел. Перший — підручники з анатомії та оперативної хірургії, де його прізвище стоїть поряд із Пироговим і Шимкевичем. Другий — російськомовні Вікі-сторінки та історичні нариси про Медико-хірургічну академію. Третій — музейні колекції Військово-медичного музею в Петербурзі та окремі анатомічні музеї.
Українського сегмента, де ім’я Буяльського згадувалося б системно, майже немає. Це не дивно: українська медична історія традиційно фокусується на Богомольці, Стражеску, Амосові. Ім’я Буяльського залишається в «загальній» історії медицини імперського періоду, де домінують російські науковці.
Якщо вам потрібно швидко перевірити факти, то зручно почати з анатомо-топографічного атласу Буяльського 1828 року, оцифрованого в бібліотеках Петербурга. Там саме видно, як саме він підписував препарати, якими інструментами працював і як систематизував матеріал. Усе інше в інтернеті — переказ переказу.
Цікаві деталі з життя
Окрім медицини, у Буяльського було кілька несподіваних захоплень. Він захоплювався малюванням і сам ілюстрував деякі свої атласи. Це рідкість для хірурга того часу і пояснює, чому його «Anatomia topographica» виглядає так само ретельно, як і кращі європейські видання.
З листування Буяльського відомо, що він товаришував з О. С. Пушкіним і навіть консультував поета після поранення на дуелі в 1837 році. За однією з версій, саме Буяльський оглядав Пушкіна разом з іншими лікарями і був серед тих, хто наполягав на операції. Але ця версія потребує обережності: деталі тієї історії в джерелах різняться.
Ще один цікавий факт: Буяльський володів маєтком у Тверській губернії, де вів господарство і навіть експериментував з агрономією. Він виписував насіння з-за кордону і пробував нові для Росії культури. Серед агрономічних записів збереглися згадки про спроби вирощування цукрового буряка в промислових масштабах — задовго до того, як буряківництво стало масовим в імперії.
Часті запитання (FAQ)
Хто такий Буяльський і чим він відомий?
Буяльський Ілля Васильович (1789–1866) — російський анатом і хірург, один із засновників оперативної анатомії в Російській імперії. Найбільше відомий завдяки анатомо-топографічному атласу 1828 року та серії хірургічних інструментів власної конструкції.
Буяльський — це українець чи росіянин?
За походженням — українець, хоча народився на Воронежчині. Все життя працював у Петербурзі, але підтримував контакти з Київським університетом і медичними колами Полтавщини. Тому в українському контексті його відносять до лікарів українського походження.
У чому різниця між Буяльським і Пироговим?
Буяльський був старшим наставником Пирогова і фактично відкрив йому шлях у велику хірургію. Але за масштабом міжнародного визнання і обсягом наукового доробку Пирогов значно перевершив учителя. Тому в масовій історії медицини першість залишається за Пироговим.
Які саме інструменти винайшов Буяльський?
Найвідоміші — модифікований резекційний ніж (так званий «скальпель Буяльського»), анатомічний пінцет і серія затискачів для судин. Усі вони були вдосконаленням існуючих інструментів, а не повністю оригінальними конструкціями.
Чи справді Буяльський консультував Пушкіна після дуелі?
За однією з версій — так, він був серед лікарів, які оглядали поета. Але ця версія базується на листуванні і спогадах, тому її не можна вважати остаточно підтвердженою. У підручниках цей епізод зазвичай подають обережно, з відповідними застереженнями.
Чи є в Україні вулиця, названа на честь Буяльського?
Станом на початок 2026 року систематичних даних про перейменування вулиць на його честь в Україні немає. У Росії його ім’ям раніше називали медичні установи та вулиці в Петербурзі, але після 2022 року більшість топонімічних об’єктів, пов’язаних з імперською спадщиною, переглядаються.
Де можна подивитися оригінальні препарати Буяльського?
Найбільша колекція зберігається у фондах Військово-медичного музею в Санкт-Петербурзі. Частину препаратів можна побачити в анатомічному музеї Військово-медичної академії. Відвідування зазвичай потребує попереднього запиту і допуску.
Чому Буяльського менше знають, ніж Пирогова?
Головна причина — пізніша «упаковка» ідей. Буяльський друкував свої праці переважно латиною, тоді як Пирогов активно видавався німецькою, французькою і англійською, а також мав потужну публіцистичну складову. Тому в міжнародній науковій пам’яті закріпився Пирогов.
Підсумок
Буяльський — це не «другий Пирогов» і не «попередник Пирогова». Це самостійний лікар і анатом зі своєю логікою кар’єри, своїми інструментами і своєю школою. Якщо вам потрібно зрозуміти, як формувалася російська та українська оперативна медицина в XIX столітті, без його імені картина буде неповною.
Якщо хочете рухатися далі, найкорисніший наступний крок — відкрити «Anatomia topographica» 1828 року в оцифрованому вигляді. Там видно, як саме мислив лікар, який поєднував анатомію, інструментальну справу і клінічну практику. Все інше вже можна нашаровувати на цю базу.
Залишити відповідь